У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати – як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам’ять української нації… 

Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду: 
Кожний вірш свій і поему 
Він присвячував народу.

Він любив усе прекрасне 
Все ненавидів потворне, —
І його ім’я — незгасне, 
Світлий образ — неповторний.

Чисту матір і дитину 
Він прославив серцем чистим, 
Всю осяяв Україну 
Поглядом він променистим.

Ось чому в сім’ї великій,
У цвіту садів прекрасних 
Буде жити він вовіки,
Як безсмертний наш сучасник.