Улюблена тварина завжди є членом сім’ї. Зокрема, домашні тварини з дитинства є джерелом навчання і дружніх стосунків, їх завжди згадують навіть у старшому віці. З іншого боку, догляд за домашніми тваринами вимагає часу і грошей. Тому, якщо ви підбираєте нового вихованця, переконайтеся, що ви можете забезпечити належний догляд, увагу и навчання.

ДОМАШНІ ТВАРИНИ І ДІТИ – ПЕРЕВАГИ І ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ

Більшість дітей люблять тварин – вони милі, теплі і приємні, і для дитини вони здаються плюшевими ведмедиками. Догляд за домашніми тваринами може принести багато винагород:

• тварини можуть забезпечити спілкування, відданість і безумовну любов, допомагаючи дітям розвивати самоповагу
• догляд за твариною вчить дітей поводитися відповідально по відношенню до інших
• вивчення потреб і бажань тварин, бачення світу з точки зору тваринки допомагає дітям розвинути емпатію.

Просто пам’ятайте, наскільки б вони не любили тварин, малюки та діти дошкільного віку вимагають постійного нагляду за домашніми тваринами. Так само тримати домашню тварину тільки задля навчання відповідальності дитини не дуже гарна ідея. Навіть відповідальні діти можуть бути забудькуватими, а постійне нагадування про годування і догляд може викликати у дитини неприязнь до тварин. Так, перш ніж завести вихованця, переконайтеся, що ви готові годувати і тренувати його, коли вашій дитині раптом “не хочеться” або є інші справи.

ДЕЯКІ МІРКУВАННЯ, ЩОБ ВЗЯТИ ВИХОВАНЦЯ

• Приймайте тварину з правильних причин. Ви заводите домашню тварину, тому що ваша дитина змушує вас? Задоволення її бажань може принести тимчасове полегшення, але це також означає безліч довгострокових обов’язків!
• Проконсультуйтеся з іншими членами сім’ї. Кожен повинен погодитися прийняти вихованця. Переконайтеся, що ніхто не має алергії.
• Оцініть можливості простору. Домашні тварини потребують окреме місце в кімнаті.
• Врахуйте часові забов’яання. Чи готові ви мати від 10 до 20 років забов’язань по відношенню до деяких домашніх улюбленців.

• Подумайте про відповідальність і витрати. У вас є достатньо часу, щоб навчати, спілкуватися, годувати, пестити, тренувати і гратися з твариною? Тваринам потрібні корм, іграшки, нашийники, візити до ветеринара для відповідних щеплень. Переконайтеся, що ви зможете собі це дозволити.
• Пошук і усунення проблем – несподівані оказії з домашніми тваринами – жують меблі, блохи та проблеми поведінки.

ВИБІР ВИХОВАНЦЯ

• Діти часто виражають інтерес до конкретної тварини. Якщо ви берете вашого вихованця з притулку для тварин, співробітники можуть порекомендувати конкретні види або породи. Ось деякі поради щодо вибору та утримання різних тварин:
• Кішки й кошенята. Малюки і діти дошкільного віку завжди повинні бути під наглядом з будь-якою твариною. І, які вони милі не були б, кошенята не бажані для дітей у віці до 5 років, бо ласкаві обійми малюка можуть серйозно йому нашкодити. Більш зрілі кішки краще здатні справлятися з дітьми та їх швидкими, несподіваними рухами і гучним криком – однак, доросла кішка, яка відчуває для себе загрозу, може подряпати у захист.
• Собаки та цуценята. Як і з кішками, переконайтеся, що хтось дорослий присутній, коли малі діти знаходяться поряд з собаками та цуценятами. Великі собаки часто справляються з безладним малюком, але батьки повинні залишатися в межах поля зору. Поведінка дуже сильно залежить від породи, тому запитайте у вашого ветеринара чи доглядача за тваринами про підходящу породу.
• Інші істоти, пухнасті і лускаті. Кролики, хом’яки, піщанки та інші ссавці прекрасні домашні тварини – просто зверніться до вашого ветеринара, місцевого притулку чи зоомагазину. “Королівське товариство захисту тварин”, як правило, не радить екзотичних тварин, таких як рептилії, тому що догляд за ними складний і власники часто втрачають інтерес до них.
• “Міні-домашні тварини”. Якщо ви просто не знаєте, чи буде у вас виходити доглядати за домашнім улюбленцем, спробуйте щось з мінімальним доглядом, наприклад акваріум чи просто золоту рибку.

ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ МІРКУВАННЯ, ПЕРШ НІЖ ВЗЯТИ ДОМАШНЮ ТВАРИНУ: ЩО ПОТРІБНО ЗРОБИТИ

• Ганяйте глисти у котів і собак через певні проміжки часу. Проконсультуйтеся з ветеринаром.
• Наполягайте на хорошому митті рук після будь-яких ігор з домашніми тваринами.
• Покажить дитині, як підходити і торкатися тварин обережно. Проконсультуйтеся з ветеринаром про відповідний спосіб поводження з молодими тваринами.
• Плануйте спеціальний час, коли ви, ваша дитина і ваш вихованець зможете грати разом, щоб дізнатися більше про особливі потреби свого вихованця, симпатії та антипатії.
• Скажіть дитині, що тварині може не сподобатися те, що вона робить – наприклад, гучні звуки, груба гра, “людська” їжа та ін.
• Покажіть дитині, що як і людина, ваш вихованець повинен мати правильне харчування щодня.
• Поясніть, що ваш вихованець потребує регулярного тренування.
• Поясніть, що ваш вихованець повинен ходити на вулицю на прогулянку (або використовувати ящик для туалету).
• Переконайтеся, що зона туалету вашого вихованця розташована далеко від ігрових майданчиків та ефективно дезинфікується.

 

ДЕЯКІ ВАЖЛИВІ МІРКУВАННЯ, ПЕРШ НІЖ ВЗЯТИ ДОМАШНЮ ТВАРИНУ: ЩО РОБИТИ НЕ ПОТРІБНО

• Нехай діти дошкільного віку доглядають тварин самі
• Не дозволяйте дитині кричати або бити вашого вихованця – покажіть увагу до вашого вихованця і ваша дитина буде наслідувати вас
• Переживаєте за свого вихованця, коли він відпочиває, спить, їсть або грається сам з іграшкою – поясніть дитині, що домашні тварини також потребують “особистий час”
• Нехай тварини не лижуть обличчя

Якщо ви будете наслідувати ці прості правила, ваша дитина зможе побудувати міцні, люблячі стосунки з домашнім улюбленцем!

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ

Чотириногий друг – це найкращий психолог і помічник в питаннях соціальної адаптації. Діти, у яких є собака, легше за інших вливаються в новий колектив і заводять друзів. Собака може допомогти сором’язливій дитині вступити в контакт з однолітками у дворі, знайти приятелів. Сусідські діти обов’язково почнуть розпитувати про тварину, намагатися пограти з нею, таким чином спілкування між дітьми зав’яжеться саме собою. Спільне вигулювання домашніх улюбленців може згуртувати навіть дуже мовчазних дітей.

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК

Домашня тварина сприяє фізичному розвитку дитини. Коли дитина гуляє з собакою, грається з нею в м’яча, вона знаходиться в постійному русі, у неї розвивається правильна координація. Крім того, спілкування з тваринами знімає стрес, сприяє налагодженню стосунків у сім’ї.

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК

Домашня тваринка допомагає дитині познайомитися з навколишнім світом. Чотириногий друг – це джерело перших знань про природу. Дитина спостерігає за вихованцем, за його поведінкою, реакцію на погладжування, на різні команди. Тварина також має велике значення в розвитку сенсорики у дитини. Через чуттядитина сприймає  об’єкти і вчитьсяїх називати: форма, величина, колір,запах, структура шерсті.

Спілкування з домашнім вихованцем розвиває і логічне мислення. Дитина вчиться бачити зв’язки і залежності. Наприклад, якщо кішка стоїть біля миски і нявкає – значить вона голодна, якщо собака рветься до дверей, підстрибує і махає хвостом – значить вона хоче погуляти.

Тварина є джерелом різних видів діяльності, в результаті яких у дитини формується спостережливість, допитливість, розвивається фантазія.

РОЛЬ ДОМАШНІХ ТВАРИН У РОЗВИТКУ ДІТЕЙ: МОРАЛЬНИЙ РОЗВИТОК

Тварина дозволяє дитині відчути перші переживання і радості. Чотириногий друг викликає позитивні емоції, що є дуже важливим, тому що в сучасному світі саме позитивних переживань найбільше і не вистачає.
Спілкуючись з домашнім вихованцем, у дитини розвивається почуття прекрасного, вона вчиться бачити природну красу. Дбайливе ставлення до домашньої тварини, переноситься на весь тваринний світ в цілому.

ЯКА ДОМАШНЯ ТВАРИНА ПІДІЙДЕ САМЕ ВАШІЙ ДИТИНІ

Всі діти різні, і у кожного свої пріоритети у виборі вихованця. Але батькам потрібно враховувати не тільки бажання дитини, а й інші чинники.Рухливій дитині, яка не любить сидіти на місці більше підійде собака або кошеня. Для дітей-інтровертів навпаки підійде менш активний вихованець, за яким можна більше спостерігати, наприклад хом’ячок, морська свинка або декоративний кролик. І звичайно ж не варто забувати про те, що у вашої дитини може виникнути алергія на домашнього улюбленця, тому при можливості сходіть в гості до друзів у яких є різні види тварин. І якщо все-таки вашій дитині категорично не можна буде заводити пухнастого друга, то можна завести папугу або рибок, головне пояснити дитині чому їй не можна завести саме того, кого вона хотіла і розповісти про плюси спілкування з іншими тваринами. Також при виборі необхідно враховувати житлове і фінансове питання. Адже є велика різниця яких і скільки тварин оселиться у великому приватному будинку чи в маленькій квартирі. Витрати на харчування, догляд і лікування також необхідно прорахувати заздалегідь.

І не варто забувати про те, що домашню тварину ви заводите не тільки для дитини, але і для всієї родини. Врахуйте переваги і можливості кожного і прийміть той факт, що відповідальність за нового члена сім’ї лягає на плечі кожного з вас.

Вчені з’ясували, що діти, які ростуть в будинках з домашньою твариною, а саме – з собакою чи котом – хворіють рідше, ніж діти, які живуть без домашніх тварин.

Мовляв, тримати немовлят у стерильному середовищі не надто добре для їх здоров’я.

Попередні дослідження свідчили, що наявність домашніх тварин знижує ризик алергії у малюків, у той час як останні досліди на мишах показали, що собаки можуть навіть запобігти розвитку дитячої астми.

Яким чином тварини попереджують ці недуги, поки не зовсім зрозуміло, Однак дослідники вважають, що шерсть домашніх тварин, а також мікроби, які тварини приносять у дім з вулиці, можуть з раннього віку підсилити імунну систему малюка і “навчити” її у майбутньому “відбиватися”від нападів алергенів і вірусних хвороб.

“Ми вважаємо, що присутність домашніх тварин позитивно впливає на імунну систему, що розвивається, зміцнює її. Тож дитина, коли зустрічається з мікробами, виявляється уже підготовлена до цього”, – сказала доктор Ейя Бергрос, педіатр Університетської лікарні Куопіо в Фінляндії, яка проводила дослідження.

Бергрос та її колеги не аналізували імунну систему дітей, але вони спостерігали за 397 малюками, що народилися у Фінляндії між 2002 і 2005 роками.

Упродовж першого року життя, батьки вели щотижневі журнали здоров’я своїх дітей, записували симптоми, такі як кашель, нежить і вушні інфекції, вони також зазначали, чи отримували діти антибіотики.

Дослідники виявили, що у дітей, які виросли в будинках з тваринами, на 44% менше ризиків мати інфекцію вуха та на 29% менше шансів лікуватися антибіотиками, порівняно з дітлахами, що ростуть без домашніх улюбленців.

Також дослідження показало, що малюки, в домі яких мешкає пес, здоровіші, ніж ті, що тримають кота.

“У цілому, діти, які живуть з собакою, мають на 31%більше шансів бути здоровими в перший рік, ніж діти без собаки, а діти, де в домі живуть кішки мають на 6% більше шансів бути здоровим, ніж ті, де котів немає”, відзначають вчені.

Дослідження Бергрос також відзначає важливість часу залучення тварини до “спілкування” з дитиною: усі дані свідчать про те, що рання взаємодія малюків і тварин може бути найбільш корисною для зниження ризику дитячої алергії і астми.

Це тому, що упродовж першого року життя, імунна система малюка все ще вчиться розпізнавати мікробів-друзів від мікробів-ворогів.

Що стосується застуди і вушних інфекцій, дослідження Бергрос знайшло цікаву особливість: діти з домашніми тваринами були здоровішими вцілому, але кориснішими для здоров’я виявилися тварини, які не перебувають постійно в домі чи квартирі. 

Малюки тих родин, де собака проводить менше шести годин на день у домі, мали менше інфекцій, ніж діти, які виросли з цілком хатніми собаками.

“Це говорить про те, що тварини можуть принести більше бруду і мікробів з вулиці, що сприяє зміцненню імунної системи немовлят швидше”, відзначають вчені.

Але, незважаючи на гарні новини про тварин, певно, не варто відразу ж заводити пса чи кота, якщо їх у вас ще немає. Бо з іншого боку, вони можуть посилити симптоми у дітлахів, що мають схильність до алергії чи астми.

Бергрос також зазначає, що її дослідження було зосереджене на дітях, які живуть у сільських і приміських районах Фінляндії, тож мікроби собак і кішок, які відстежували у цих регіонах можуть відрізнятися від тих, які приносять домашні тварини, що живуть в міських районах.

Основною відмінністю є те, що у місті тварини гуляють біля сміттєвих баків чи каналізації, що може навпаки зашкодити малюкам.

“Ви не повинні тримати домашню тварину спеціально для захисту вашої дитини від застуди, але разом з тим не варто турбуватися, коли ваш домашній улюбленець тиче носика до вашого малюка”, підсумовує видання.

Ніхто з нас не любить стояти у довгих чергах у поліклініці, записуватися на прийоми до лікарів та проходити довгі курси лікування антибіотиками. Що поробиш — до піклування про своє здоров’я треба підходити відповідально і сприймати систему охорони здоровя такою, як вона є. Але є у медицині і приємний аспект (цілий напрямок!), який називається pet therapy (тваринна терапія). Розбираємося, як пухнасті, крилаті та плавучі улюбленці допомагають людям лікувати хвороби.

ЩО ЦЕ ТАКЕ?

АНІМАЛОТЕРАПІЯ (або зоотерапія) означає таку систему лікування, коли, одночасно із ліками, пацієнтам прописують взаємодію із тваринами. Ця наука ще не отримала повністю офіційного статусу, але, зважаючи на її позитивні результати та дослідження, цілком ймовірно, що скоро так і буде.

Точний період, з якого людство почало застосовувати зоотерапію, визначити складно. Але вочевидь, що із найдавніших часів, коли людина почала жити у тісній взаємодії із природою, і навчилася знаходити у ній джерело здоров’я. Поряд із традиційними у давні часи методами лікування неврозу (обливання крижаною водою, прогулянки босоніж) пацієнтам призначали прогулянки верхи на конях. Такий лікувальний метод радив навіть давньогрецький лікар Гіппократ, який жив у V ст. до н. е. Єгиптяни наділяли лікувальними здібностями котів, греки — собак, а індуси практикували терапію із використанням співу птахів. Найбільш наближений до сучасності варіант з’явився із розвитком каністерапії (лікуванням за допомогою собак). У 1796 року в англійському графстві Йоркшир вперше почали використовувати собак для лікування душевних захворювань — лікарі зазначали, що у пацієнтів значно знижувалися частота нападів та рівень агресії. Вже у ХХ ст. американський вчений Б. Левінсон надав цьому методу широкого розголосу; як наслідок, анімалотерапію визнали самостійним методом лікування на міжнародному рівні.

Сучасна зоотерапія розвиває не лише лікувальний, а й діагностичний напрям. В Америці діють центри, де тренують собак-помічників і вчать їх попереджати різкий спад рівня цукру у крові власника. У Канаді, наприклад, ведуться дослідження з питань вміння собак передбачати епілептичні напади у дітей. Вже навіть є позитивні результати: 20 із 40 собак намагаються попередити напади засобами, які їм доступні. Таким чином, у сім’ї з’являється час, щоб максимально полегшити цей нелегкий період. По всьому світу розвиваються мережі центрів надання психотерапевтичної допомоги засобами анімалотерапії за допомогою домашніх тварин. Спеціалісти, які цим займаються — медики, психологи, тренери.

ВИДИ АНІМАЛОТЕРАПІЇ

 Фелінотерапія — терапевтичне лікування за допомогою котів. Вчені припускають, що ці тварини можуть «читати» почуття та відчуття людини, а лікують переважно за рахунок сильного біополя: воно покращує загальне самопочуття людини, сприяє нормальній роботі внутрішніх органів та обміну речовин. Котів найчастіше використовують при лікуванні неврозів, депресій, серцево-судинних захворювань, патологій дихальних та травних систем, дисфункцій опорно-рухового апарату, хвороб ендокринної та статевої систем. Крім цього, саме мурчання кішки — це вже чудова звукова терапія. Воно пришвидшує відновленні кісткових тканин при переломах, допомагає усунути больовий синдром при артриті, остеохондрозі та інших захворювань суглобів.     

Каністерапія — терапія, при якій використовують собак. 95% усіх тварин, які використовують при американській психотерапії, є саме собаками. Зазвичай їх використовують при реабілітації пацієнтів будинку престарілих, людей із обмеженими можливостями, реабілітаційних дитячих центрах. При контактах із собаками під час ігор або процедур у пацієнтів знижується стрес, тривожність, артеріальний тиск, депресія, у хворих на ДЦП покращується координація рухів.

 Іпотерапія — основним засобом лікування є спілкування з конями та верхова їзда. Справа в тому, що під час їзди верхи пропрацьовуються усі групи м’язів, що покращує загальний м’язовий тонус організму. Тому іпотерапію часто використовують при лікування ДЦП. Крім того, їзда верхи має психотерапевтичний ефект. Вищезгаданий Гіппократ радив їздити верхи, аби позбавитись від «темних думок». Німецькі вчені навіть розробили тренажер, який чітко відтворює рухи коня — але такого ефекту, як при іпотерапії, досягти не змогли.         

Дельфінотерапія — застосовується при допомозі людям із церебральним паралічем, синдромом Дауна, аутизмом. Більш того, контакт із дельфінами лікує депресію, синдром хронічної втоми, затримку розумового розвитку. Дельфінів використовують при лікуванні астми, порушень слуху, серцево-судинних і, навіть, ракових захворювань. Основний ефект досягається за допомогою ультразвуку: цей метод застосовується вже більше 40 років. Він наче «розкачує» клітини і дозволяє корисним речовинам швидше проникати через міжклітинні мембрани. А ще ультразвук розганяє речовину у тих зонах організму, які застоялись, так він сприяє кращій циркуляції.

Апітерапія — застосування бджіл при лікуванні. Точніше, використовується саме бджолина отрута, яка має знеболювальну дію, зменшує набряк головного мозку, стимулює мозковий кровообіг, знижує нікотинову та алкогольну залежність, розширює бронхи, виводить мокротиння, покращує моторику кишечника та шлунку, стимулює роботу печінки, знижує тиск та запобігає утворенню тромбів у судинах. Крім цього, бджолина отрута має імуностимулюючу та протизапальну дії, тому використовується при радикуліті та артриті. Проте, оскільки це все ж таки отрута, апітерапія має суворі протипоказання. Її не застосовують при лікуванні туберкульозу та деяких захворювань ендокринної системи, при вагітності та годуванні грудьми.

ФУНКЦІЇ АНІМАЛОТЕРАПІЇ

Безумовно, спілкування з тваринами викликає у людини позитивні емоції. Проте ефективність методики розглядають через такі основні функції:

• Психотерапевтична (безпосередній контакт із тваринами допомагає людям підвищувати рівень соціалізації);
• психофізіологічна (загальна нормалізація психіки і зняття стресу);
• реабілітаційна (психічна та соціальна реабілітації пацієнта);
• функція спілкування (іноді навіть спілкування з тваринами може задовільнити потребу людини у спілкуванні).

 

РИЗИКИ ЗООТЕРАПІЇ

Найбільші ризики, з якими може стикнутися людина при анімалотерапії, — це безпека та санітарія. Таке лікування протипоказане людям, які мають алергію на тварин. Власники тварин, які використовуються у лікувальних цілях, повинні піддавати їх спеціальним тренуванням та оцінці спеціалістів, аби вони пересвідчилися, що здоров’я та поведінка тварини у нормальному стані. Крім цього, як тварини, так і пацієнти можуть отримати травми при халатній анімалотерапії.

Оскільки здоров’я та добробут є Цілями ООН, методів терапії у розвинутих країнах є достатньо. При правильному поводженні з тваринами та дотриманні правил безпеки зоотерапія є одним із найбезпечніших способів лікування пацієнтів, доступним усім. Та, навіть якщо людина не страждає ні на яке захворювання, «котикотерапія» ніколи не буде зайвою.