Серед найбільш складних і болісних проблем педагоги та батьки називають дитячу агресивність.

Як запобігти деструктивній поведінці й допомогти дитині подолати гнів?
Як розпізнати схильність до агресії.
Агресивна поведінка набуває особливої виразності в період вікових криз дитини
(орієнтовно на першому, третьому і сьомому роках життя). Будь- яку складну життєву
ситуацію в такі моменти малюк переживає більш гостро. І вихователі мають бути
готові допомогти йому, а для цього необхідно знати сутність агресивної поведінки та
вміти віднаходити засоби її профілактики чи подолання.
У колективі однолітків агресивна дитина зазвичай почувається самотньою,
непотрібною, адже її поведінка призводить до формування в інших дітей негативного
ставлення до неї, нерозуміння і неприйняття її. Дорослим також не завжди зрозуміло,
чому вона поводиться саме так, заздалегідь знаючи, що з боку дітей можна отримати відсіч, а від дорослих – покарання.
Дуже часто причиною агресивних дій є спроба зайняти певне місце в дитячому
колективі, сім’ї стосунках з дорослим.
Дитина постійно намагається розв’язати одну й ту саму проблему – стати потрібною,
а тому шукає будь-яких способів привернення уваги дорослих і однолітків. Однак ще
не має соціального досвіду і не знає, як можна інакше домогтися уваги і відстоювати
й захищати себе у цьому жорстокому, на її думку, оточенні.
Ознаки агресивної дитини:

-часто втрачає контроль над своїми діями;
-невмотивовано сперечається, конфліктує з дорослими та однолітками;

-звинувачує інших у своїх помилках;
-не підпорядковується правилам поведінки в сім»ї та дитсадку;
-спеціально дратує людей, тварин, псує речі;
-часто гнівається і відмовляється виконувати вимоги та прохання дорослих;
-проявляє ознаки мстивості, злостивості, брутальності, впертості і гніву;
-реагує на дії оточення роздратуванням;
-їй притаманний егоцентризм;
Типові прояви агресивної поведінки:
-фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої особи.
-негативізм як протидія вимогам дорослих і встановленим правилам поведінки в
дитячому колективі.
-підозріливість, в основі якої лежить переконання дитини, що інші люди мають намір
заподіяти їй шкоду;
-вербальна агресія – сварки, брутальні образи, приниження інших.
-аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.
Як допомогти:
Емоційний світ агресивних дітей збіднений, у спектрі їхніх почуттів переважають
похмурі відтінки. Часто вони не усвідомлюють свою агресивність. Більше того,
можуть бути впевнені у протилежному: агресивні ті, хто їх оточує. Тож передусім
слід навчати таких малят розпізнавати і контролювати негативні емоції.
Важливо навчити дитину долати гнів – почуття сильного обурення, що часто
супроводжується втратою контролю над собою. Психологи не рекомендують щоразу
стримувати цю емоцію, оскільки з часом людина може стати своєрідним
«акумулятором гніву». «Загнавши» гнів у середину, будь-хто рано чи пізно відчує
необхідність виплеснути його. Дитину слід навчити не стримувати гнів, а звільнятися
від нього, вибираючи прийнятні, неруйнівні способи.
У пригоді стають традиційні методи й прийоми , про які чомусь не завжди вчасно
згадують вихователі.
Прийоми запобігання вербальній агресії:
-«малювання гніву»: зобразити кривдника в тому вигляді й у тій ситуації, я якій
хочеться дитині, назвати малюка за власним бажанням, а потім знищити намальоване;
-викрикування емоцій, наприклад під час ігор «мішечок для крику», «крик».
-промовляння наболілого дорослому чи улюбленій іграшці.
Утім, агресивні діти не завжди обмежуються вербальною реакцією на події. Дуже
часто вони спочатку вдаються до фізичних дій, а вже потім придумують образливі
слова. У таких випадках слід навчити дітей справлятися зі своєї фізичною агресією.
Прийоми запобігання фізичної агресії:
-виконання фізичних вправ або певних рухів; кидання в мішень легких подушок або
м»ячів, биття гумовими молотками по підлозі.
Агресивним дітям, які мають проблеми зі сном, можна покласти біля подушки
мішечок із засушеною м’ятою, чебрецем.