Чи мало з нас відчувають себе по іншому, не так як до війни. Досить часто виникає почуття провини: “Я роблю мало, я не знаю, що робити” або “Що буде далі?”, “Невизначеність вбиває мене!”, “Я би хотів щось робити, але не знаю що саме…”

У стресовій ситуації ми поводимо себе по різному: одні стають метушливими, інші волонтерами, бо постійна активність зменшує рівень напруги, дехто навпаки – загальмований та не розуміє, що робити. Хтось хоче плакати.

Виявляти емоції –  цілком нормально: плакати, гніватися та бути метушливими, але скрізь є межа. Необхідно дозволяти собі проявляти свої почуття та давати простір для власних думок, але розуміємо, що інколи вони нас затягують. І якщо потрапити на такий “гачок”, до досить важко зіскочити.

Детальніше: https://www.bsmu.edu.ua/blog/yak-zberigaty-spokij-ta-dbaty-pro-psyhichne-zdorovya-u-chasi-vijny/

Інформація з просторів інтернету.

Дякую автору: Богдану Сумарюку, асистенту кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С. М. Савенка